Слово автора
Просторова мова архітектури, як і будь-яка мова мистецтва, звертається більшій мірою не до аналітичного, а до емоційного розуму. Наша реальність являє собою складно організований текст - упорядкованість елементів і їх значень. В віртуальній площині існують вже складені схеми, які можуть розвернутися в актуальному явищі при сприятливих умовах. В процесі переходу від віртуального в реальне, форми утворюють субстанцію, із віртуальних структур створюються чуттєво сприймальні моделі. Ці моделі і направленні на реалізацію первинних відображень світовідчуття. Роздивляючись процеси які протікають в організмі важко сказати що якісь з них направленні по прямій і мають чіткі геометричні форми. То спокійні ритмічні коливання, то різкий бурхливий потік, а деколи і миттєва, майже не вагома, емоція промайне в цьому коливанні внутрішнього простору. Так ми переносимо з світу теорій і віртуальних концепцій цей внутрішній стан в створення нашої ванни, як відображення стихійності нашого буття. Цей світ не має чіткого окреслення але замкнутий в чотирьох стінах так само як наша особистість , яка хоч і не має повної волі зате має вдосталь сили, щоб заповнити цей внутрішній простір, не тим що там має бути, а тим що являє собою вона сама. Завтрашній день нам все менше приносить живе спілкування, радості від чогось натурального і справжнього, до чого ми можемо доторкнутися і відчути його, можливо зрозуміти і прийняти . Пприкладом реальності для нас є книга : те до чого ти доторкаєшся, те що несе в собі безкрайній світ знань, подорожей і емоцій. Зараз цілий день ти проводиш біля пустого екрану, який несе незвичайну кількість не тільки інформації а і потоку непотрібних хвиль - ти стомлюєшся. Ванна кімната по своїй функції є місцем де людина змиває весь бруд прожитого дня, де вона залишається одна зі своїми думками і такою якою вона є. Поєднуючи функцію зони відпочинку - релаксації з функцією розвантаження(переключення), ми не забуваємо про головне що це місце для щоденних гігієнічних процедур. Тому в контексті візуальних асоціацій і філософських роздумів,наша ванна кімната є зручною і логічно скомпонованою. В нашій ванній, центральним елементом є раковина з дзеркалом, яке наче втягує в себе того хто в нього дивиться, завдяки вдалому розміщення його в центрі кута кімнати і заглибленим у нарізні полиці. Туалет і біде відділені колоною , яка наче сталактит росте від стелі до підлоги. Душова кабіна є найзатишнішим містечком в цьому дивовижному просторі, в ній ти відчуваєш себе захищеним. Щоб не було темно там влаштоване денне світло, захищене від постачання вологи. Ванна теж ніби захищена, але це тільки поверхневе враження, бо коли ти в ній знаходишся ти наче у засідці тебе ніхто не бачить зате ти всіх бачиш, тому так там приємно подумати або почитати. Отже в цьому проекті ми намагалися створити поєднання природних, животворних віянь таких необхідних в двадцять першому сторіччі і створення простору не просто для щоденної гігієни а й для відпочинку та перетворення однієї реальності в іншу. Адже реальність архітектури це те що ми бачимо і сприймаємо всіма органами відчуттів.
|
